Ти не сумуй, Шевченку, не сумуй,
Твій заповіт на пам'ять кожен знає,
У нашій справі ти печаль втамуй,
Бо "панщини" доба тепер минає,
Суворим оком за країною пильнуй.
Твої слова безслідно в небо не летіли,
А проростали в душах наших, як зерно,
Занадто довго ми безчинства ці терпіли,
Зірвали з себе це диявольське ярмо!
Хоча батьки так в ньому й постаріли...
Ти не сумуй, Шевченку, а радій!
Сьогодні кожне серце жевріє у волі
І спалахне воно у світі цих подій,
Бо не такої прагнемо ми долі!
І не таких плекаємо надій...
З тобою, в серці, Україна оживає,
Наш дух незламний, ми безстрашні козаки!
Вишневим голосом народ наш заспіває,
Бо вже сталеві в українців кулаки!
І того раю...Українонька зазнає!
09.03.2016 р.
Чи не пора вже нарешті, виконати заповіт Шевченка - раз і назавжди порвати кайдани і вражою, злою кров'ю окропити свою волю ! Скільки можна знущатися над украінським народом ?Вірш чудовий, побільше б таких творів !!!
Юлія Нова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пора вже давно прийшла, от тільки люди ще вагаються, настільки їх залякала наша влада і всі ці безчинства! Але терпець скоро увірветься у всіх! Дякую вам