І я утнув і маякнув. частково сумніви пославши
я не хотів на тебе наражати. Чесно.
Та я спізнився. Інфікована була ти.
То я не знав. кретин я кароокий!
Хоча подібне і до тебе відчував.
І ми зустрілися
Ти вдруге у роpположення наше прийшла.
мене спасла.
І ми пішли. Пішли так швидко як могли
що язики злі не віталися за спинами.
не плазували. бо особисте мав таємно унести
Чутки ж до доброго ніколи не вели
....
краса, як я раніше зазначав - то страшна сила
І нам обом отут взаємно "пощастило".
хоч звісно я бажаю щастя більшого тобі.
бо заздрість слідом за красою лине.
І хоч в коханні не боїшся втратити,
та видно, всеж, боялась. коли обрала даний варіант.
Чи може не було того
а було лиш одне бажання пристрасті, нестримне
як високогірська струнка ріка
що знизу все і до гори перевернуло і похитнуло.
І щастя тут зітхнуло й вміть у небеса гайнуло
на сіре сонце. І нею ми спустилися до самоти.
то може ось та скеля. он - диви. що про яку казала..
.....
я заздрю місяцю на тому
що може бачити тебе!
і навіть вдень не мати втому,
все б милував тебе.
але. її я бачити невзмозі(
і навіть знати - де..
журба чека коло порогу
до себе поблукати зве
Шанс зрадницьки утік
І сірим я бажав би стати
щоб сонячне проміння відзеркалити
- тобі
І хай вночі я буду править
а вдень гаразд, керуєш ти.
бажаю просто бути поряд
але, вже спалені мости.
на звернення й волання безадресні.
коли просив.. - мене прости..
