Не вірив я, що буде так.
Та він повівся на розмову,
Махнув рукою, як жебрак,
Й поплентався до свого схову.
Не футболіст я, він – не м’яч.
Не хочу на життєвім полі
Взамін коротких передач
Роки втрачати в його долі.
То ж не рубай з плеча: прийде!
І в ту любов, що є між вами,
Я вірю, тільки то пусте
Впиратись, як бики, лобами.
Гони свій смуток із душі,
Він вдома буде вже сьогодні.
З тобою ж бути як мені?
Душа горить вогнем спекотним.