Наше знайомство з Вірою Іванівною відбулось у 1994 році. Будучи студентом Івано-Франківського технікуму фізичної культури мене з групою направили проходити педагогічну практику на базі загальноосвітньої школи № 24 міста Івано-Франківська. Пам’ятаю, як нас, переляканих практикантів, на порозі школи з усмішкою зустріла пара учителів, пізніше ми довідались, що це учителі вищої кваліфікаційної категорії, «учителі-методисти», чоловік та дружина Дяченко Володимир Іванович та Дяченко Віра Іванівна.
Надалі ці вчителі стали для нас, студентів-практикантів беззаперечними лідерами, справжніми майстрами педагогічної ниви у галузі фізичного виховання.
Пам’ятаю урок Віри Іванівни з учнями початкових класів «Мандрівка в Карпати». З яким запалом учителька проводила його, там було все і гуцульська музика, і Говерла, і звучання трембіти…
Пізніше уже через кілька років ми неодноразово зустрічались, спілкувались про роботу, життя, тощо.
Ця людина була висококультурною, щирою, справедливою та життєлюбною.
На превеликий жаль її життя обірвалось несподівано для всіх, оскільки було ще багато планів, недовершених справ.
Ми завжди будемо пам’ятати Віру Іванівну, як педагога, люблячу матір, добру подругу та хорошу ЛЮДИНУ.
Як говорить українська приказка: «Людина живе доти, доки її пам’ятають», тож нехай буде вічна пам’ять Вірі Іванівні у наших серцях та спокій на небі!
Андрій Шпільчак,
методист лабораторії дисциплін естетичного циклу та фізичного виховання Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
