***
Що зали́шилось мені від тебе на останок?
Я багата. В мене є казковий цей світанок.
В мене квітки,природа,дихання і святість.
В мене сонце є,свобода та за тебе радість.
В мене є чарі́вний світ для мене на долоні.
В мене казка є і квіти жовті та червоні.
В мене радість є і посміх із ційого дива.
В мене щастя є багато,сиплеться,як злива.
В мене є малі звірята та маленькі діти,
Поряд з ними усіма не можна не радіти.
В мене небо є і зорі,сонечко сміється.
Степи,лани є неозорі та малі озе́рця.
В мене є ліси та луки. Що тобі лишити?
Щоб прийшов туди весною та зумів спочити.
В мене є метелик гарний,соловей в садочку.
По́друга сміється щиро в золотім віночку.
Різні по́дружки у мене. Дуже їх багато.
Весна,літечко та осінь,та й зима-це свято.
В мене друзі є звірята та комашки у траві.
Дерева,кущики,-рослини,для мене всі вони живі.
В мене вітер,друг мій вірний,любимо гуляти.
Він мені нашепче в вухо,любить розказати...
Дощик,парубок ще юний,дружимо із ним також.
Та багацько є у мене по́друг благородних рож.
У мене є усе для щастя. І не криюсь-я щаслива.
В мене є по са́мі вінця різнобарвного там дива.
В мене є любов у серці,що палає вічно.
Вогник щастя,що палає у душі довічно.
В мене є кохання в серці. Я тебе кохаю.
В мене мрія є у серці. Мрії і тобі бажаю.
В мене є багато дива,а ти його не маєш.
Та душі моєї зовсім бездушністю не краєш.
Скажи одне лише,що краще то́бі залишити?
Залишу тобі цілунок,щоб ти міг спочити.
Подарую я кохання у своєму серці.
Залишу́ тобі зізнання в маленькому озе́рці.
Попрохаю вітерця,щоби міг шепнути,
Як кохаю я тебе,щоб ти міг все почути.
Попрохаю я у сонця ніжно доторкнутись,
Щоб від доторку проміння міг ти посміхнутись.
Попрохаю в соловейка заспівати пісню;
Подих літечка тепленький аж у осінь пізню.
Я зали́шу своє серце та святого Неба.
Подарую подих щастя-більшого не треба.