***
Чомусь я сидів...і бачив
Як заходить сонце за ліс.
Вітер закидав пахощі квітів
Мені в ніс.
Тіло сиділо,темніло
Не сміло...
Несміло посміло дивитися це,
Вникнути,зрозуміти,пізнати
Смак ,відчути, свободи.
Над лісом злетіти схотіло...
Посміло!
Що тіло?! та не воно!
А думка маленька
Лиш вродилась дурненька
Захотіла покинути тіло
І полетіти
До сонця,свободи...
З ними з’єднатись
Серед подібних кохатись...
Машина повз проїхала
Гуділа...
Спудила тіло,
Не встигла думка злетіти
Між рядками впинилась.