Зачарую тебе тихим голосом,
що звучить, як й колись, в тишині,
зачарую осіннім золотом,
що вплелося у наші дні.
Обпечу тебе своїм поглядом,
донесу аж до серця жар.
Серце буде палати полум'ям,
все до тла згорить від цих чар.
Мабуть, попіл тільки залишиться,
то ж розсієм його по полю,
після спалення все обновиться
і заграють серця любов'ю.