До тебе зійшла богиня,
Кохання її – неземне.
Юнацькі мрії збулися,
В снах, дивних, побачене…
І день , і ніч ти працював,
Звільнявши душу із полону.
Родину свою ти привчав
До себе, нового, й фелону.
Служити Господу почав,
Ступивши на дорогу Правди.
Пізнав ти Істину і став
Духівником – в одній з парафій.
Удари долі всі зумів
Нести, витримуючи битву.
Комусь здавалось – зачерствів…
А ти терпів і жив в молитвах.
Господь завжди готує нас
До чогось нового, святого…
В життя, позбавлене прикрас,
Ввірвалась ватра неземного. ..
Вона – богиня серед всіх:
Душі красою, гострим словом.
І шлейфом тягнеться успіх,
Хоча, не завжди під Покровом….
Красуні важко в світі жить –
З блискучим розумом і ділом.
Душа небесна лиш тремтить,
Буває зайвим грішне тіло…
Слово її, як дивний дзвін,
Збудило вітчизняну прозу:
Романи, вірші – й не один…
Талант! Велика дяка Богу!
Зустрілись ви лише тоді,
Коли очистились в дорозі.
Душа з душею, як святі…
Щоби разом – в любові, в Бозі!