Гаряча кава вже давно застила,
Так само,як наша любов.
Ти пробачення в мене просила,
А я пробачав знов і знов.
Не забуду твої карі очі:
Я щоразу тонув в цих очах.
Ти приходиш до мене щоночі,
А я бачу тебе лише в снах.
Вже не вперше ці сни,щоночі,
Вкотрий раз наснились мені.
Бачу знову твої карі очі,
Такі рідні й на весь світ одні.
А вона лиш рукою махає,
Знову кличе до себе мене,
Її пісня із вуст лунає,
Та чомусь повз мене йде.
А вона вже не покидає,
Не виходить зі сну мого.
Вона серце моє зігріває,
Захищає,оберігає його.
Не забуду твою усмішку,
Не забуду твоє лице.
Твою постать чарівну,ніжну,
І твоє кохання палке.
Вона вже мене не покине,
Ні мене,ані мій сон,
І вже вкотре у радісну днину
Забере мою душу в полон.
Цього дня я завжди чекаю,
Щоб вона мене взяла в полон.
Знаю:прийде...Надію я маю,
І заглиблююсь знову у сон.
Щоб побачити там свою мрію,
Подивитись її в лице,
Доторкнутись,відчути надію,
Що в душі моїй завджи живе.
