Навчитися не бачить перешкоди Ходить крізь стіни і не знати меж. Стихії світу та бурхливі води Крізь незгасиме полум’я пожеж. Навчитися долать високі гори Продертись крізь дрімучії ліси. Схопить до рук своїх яскраві зорі Ті крапельки небесної роси. Навчитися злітать у небо синє Туди, де дмуть нестримані вітри. Душа моя з грудей широких лине Туди, де стрімко сходяться світи. Навчитися кохати до нестями Та так, щоб тіло класти на вівтар. І цілувать гарячими губами Єдину ту, що Бог післав у дар. © Олександр Крутій
ID: 642921 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 11.02.2016 09:24:53 © дата внесення змiн: 11.02.2016 09:24:53 автор: Олександр Крутій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie