Заварився зелений чай.
Він під колір твоїх очей.
Я тебе ще не цілував,
на розпутті своїх ідей.
Загорівся жаданий крок.
Я малюю знов акварель,
серед ваших брудних чуток,
у безхмар’ї ясних пустель.
Закохався в жадану мить,
коли там за вікном весна.
На обличчі твоїм горить
нездоланна і вічна краса.
Крізь ілюзії твоїх принад,
зачаровано вабиться день.
Зацвітає узимку сад,
та немає смачних вишень.
Захолоне зелений чай,
він є морем моїх ідей.
За стіною чужих образ,
і в коханні твоїх очей...