Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЧОРНА ЗРАДА - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Мирослава Жар, 18.09.2022 - 23:39
Шкода, що для нас це завжди актуально. а тепер взагалі цей мордор навалився не без допомоги всяких фобів та філів.
Валя Савелюк відповів на коментар Мирослава Жар, 22.09.2022 - 20:04
так... орда прийшла насамперед туди, де її ччекали - але багато з них і після всього не каються... дякую, пані Мирославо, будемо бачитись
Наталя Данилюк, 23.01.2016 - 21:11
Нав'язливо-демонстративні українофіли, як і україноненависники, нічого доброго не несуть, окрім ворожнечі і протистояння в першу чергу зі своїм народом (бо хтось не так любить Україну, не так думає чи говорить, не б'є себе в груди і не викрикує на весь світ про свій *патріотизм*). Але хіба в цьому полягає справжня любов - в демонстративності та агресивній нав'язливості? Навряд... Та вони не розуміють, що любов доводять не крикливими лозунгами, а гідністю і вмінням бути корисним для своєї держави. Слушні думки.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
усілякі крайнощі - мають спільну основу, тому мало чим відрізняються, якщо відрізняються взагалі - спільна основа тут - зневага до всіх "інших" і потреба вивищитися, щоб диктувати-домінувати - і там і там комплекс влади, який, до речі, кажуть психологи - не підлягає вилікуванню чи корекції... з обох боків - психопати-нарциси, які захлинаються ненавистю... фанати - це безумці, і якщо українофобів ми бачимо і ставимося до них, як до оскаженілих хижаків, то їхні "прямі протилежності" - навіть більш небезпечні, бо прикриваються личиною ніби-то любові... і нападають на "своїх", хоча своїх у них і бути не може... я обминаю ці кипіння пристрастей давно, але от знову почалися спроби "навчити мене родіну любіть"... треба мудро незважати, але інколи стається таки "реакція" на постійне нахабне подразнення... Ви, Наталю, праві - б"ють себе копитом у груди ті, котрі відчувають потребу довести - і насамперед собі, що вони "сильно люблять", оскільки знають, що нічого подібного до любові у собі не носять... не мають і не переживають, тому вину намагаються перекласти на будь-кого іншого.. їм би помиритися з собою - і все було б краще - і їм, і всім... але ж - амбіції не дозволяють... |
|
|