Привіт. Присядь тихенько поруч,
Тебе я знаю многа літ,
І як же ти? Навіщо ти зі мною?
Навіщо я життя своє прожив?
Ти дай мені, навіщо ти зі мною?
Самотність ти, а я - ніхто.
Навіщо ходиш ти зі мною?
Невже за це все я заслужив?
Тебе я знаю багато років,
Мені ти стала як частина,
Частина огидної мої душі,
Самотність ти, а я - нікуди.
Кричу, волаю я від тебе,
Ніхто не чує мою біль,
Бліда ти є, бліда самотність,
Самотність ти, а я - ніхто.
Коли ж підеш від мене ти навіки?
Коли ж тебе я не поверну,
Коли ж мене назавжди ти покинеш?
Коли тебе у собі не знайду?
Я знов кричу, я знову тихо плачу,
Чи плачу я чи моя душа?
Для мене ролі вже не грає,
Я знаю, що навіщо я прожив,
Самотність ти, а я, а я - ніхто.
Як часто я літав на крилах ночі,
Як жадав позбутися тебе,
Як молився під зорі сяйво,
Як я старався, я просив.
Напевно ти - моє прокляття,
Напевно, будем разом навіки,
Напевно, разом і ми будем,
Самотність ти, а я - як ти.
ID:
636773
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.01.2016 16:32:26
© дата внесення змiн: 18.01.2016 16:32:26
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|