Я втомлену руку сховаю в обійми долонь.
Так радо приймає мене твоє тепле плече...
і очі ласкаві... аж серце легенько пече...
ні-ні, не роздмухуй занадто тремтливий вогонь.
відколи поглинув дві долі палаючий вир,
тихіш та ласкавіш горить у душі почуття...
таке вже воно - наше стале спокійне життя...
чи тільки мені так споріднені "зорі" і "зір"?..