Вже Новий рік вступив на наш поріг,
Засніжено- веселий та щасливий,
Любов'ю та добром вітав усіх,
У феєрверках блискавок, премхливий.
У феєрверках, де розділена земля,
Розколена немов на дві частини:
На першій радість, бо війни нема,
На другій- страх і смерть, одні руїни.
Одна земля, одне людське життя
Де два світи сплелися воєдино:
В одних поступках не існує каяття,
А інші,- смерть рахує без причини.
Де ситий та голодний не брати,
Де бідний та багатий- різні класи,
Де недруги радіють від біди,
На жаль існують дві людськії раси.
Дві різні раси- нелюди та люди:
Одні за одних віддають життя,-
Ті душі тільки Господь не забуде,
Бо в інших не існує каяття.
Гуляють, веселяться та радіють-
Хіба цікавить їх людська біда?
Де матері у розпачі сивіють,
Де молода дівчина - вже вдова.
Де сироти чекають свого татка,
Який життя поклав за нас усіх,
Між небом та землею чорна кладка,
Прикриє біль той новорічний сніг.
Ми хотіли так цієї зими, хотіли снігу, морозу... А з іншої сторони, хай би не було зими, бо воїнам на передовій буде холодно і важко 
