Найбезглуздішою річчю,яку винайшло людство є соціальні мережі,загнавши себе в ілюзорні рамки ідеальності спілкування,ставши на рівень ближче до керованої маси.
Ще якихось три дні тому він міркував саме так.Коли виходив з душного прокуреного тамбуру,здивовано розглядав вулиці й пейзажі рідного,але такого чужого нині йому міста,коли вдихав солод травневого повітря замість пекучого пустельного пилу.Він і уявити не міг,що сам потрапить до такої собі інтернет – вакханалії.
Четвертого дня погода видалась надзвичайна.Вранішнє сонце бавило передлітнім теплом жителів міста й передавало свій палкий привіт у вигляді шалених промінців,які відзеркалювались на вітринах бутиків і кафе.
В одному з них сидів він,нервово розгладжуючи смужки на рукаві сорочки.Від напруги та переживання намертво пересохло в горлі,тому попросив офіціанта принести мінералки.Чорт забирай,думав він,і що я тут роблю?Що за дурість знайомитися в інтернеті?Та здавати задню не в його стилі.Армійська підготовка навчила тримати не лише удар,а й дане слово,хоча загартоване в гарячих точках серце гупало на виліт.
Думки бурлили в голові,як бульбашки в замовленій мінералці,змінюючи одна одну.Ще ця бісова сорочка!Коли в останнє її одягав?На вручення дипломів в інституті?Ціла вічність минула…А раптом вона запитає про роботу?Вона таки дійсно запитає.Стоматолог за освітою,а за призванням контрактник-снайпер вже 6-й рік?Що з лікарського приладдя лишилась хіба що аптечка в кишені розгрузки,білий випрасуваний халат змінила сувора форма?Якщо взяти образно,то між стоматологом та снайпером існує своєрідний зв’язок-як один так і другий видаляє гниль та хворий непотріб.Звісно,кожен у своїй площині.Б…ть,клята сорочка!
Він глянув на годинник.Час ніби зупинився.Легко й невимушено перед столиком з’явилась вона:
-Доброго ранку!Знаєш,я уявляла тебе саме таким…
Легкий вечірній вітерець ніжно торкав її світле волосся,яке вона час від часу поправляла.Навколо опадав змарнілий цвіт каштанів,галасували невгамовні дітлахи.За один неповний день вона подарувала йому неочікувану надію на нове життя.Вперше за довгі роки нескінченних військових операцій,він прагнув відчувати жіноче тепло,якийсь особливий спокій,тримати в долонях її тендітну руку,а не наповнений смертю та хаосом ріжок “СВД”.
