Суспільне буття на сьогодні таке, що красти, брехати та не поважати інших стало не соромно. Але ж красти - це не лише брати хабара, але й давати його, оскільки ви тим самим за винагороду (грошову, матеріальну чи нематеріальну) переймаєте на себе частину уваги до інших, таких самих людей як і ви, але вони не дали такої винагороди. Те саме у відношенні використання блату, знайомства задля себе і своїх близьких, за рахунок "не близьких", які цим блатом, знайомством не мають можливості скористатись.
Брехня, лицемірство - це теж крадіж права на доступ до правди, крадіж ступенів інформаційної свободи, крадіж свободи у формуванні власної думки (зомбування).
Неповага до інших, до іншої думки, гординя, марнославство, зверхність, "тикання", імперство, місіонерство, ксенофобія, виголошування гасел "З нами Бог! Правда на нашому боці!" - це теж крадіж, крадіж гідності інших людей, крадіж їх права мати свою думку, своє бачення, свою віру, свою правду.
Внутрішня смиренність перед автократією та патерналізм - це теж крадіж, крадіж майбутнього для свої дітей і онуків. А тому "ніколи не кажи - ніколи!", переконуючи себе та інших, що там десь хтось краде, влада уся корумпована, а от я особисто нічого ні у кого не краду. Куди мовляв котиться наше суспільство?
Але ж наше суспільство - це мільйон "Я". І владу наше суспільство обирає як віддзеркалення цього багатомільйонного "Я", а потім кожен з цих "Я" скаржиться на несправедливе життя, на злодійську владу, на те, що у других країнах живуть краще, ніж ми. Та при цьому особисто "Я" нічого ні у кого не краду. А треба лише приборкати свою гординю, самолюбство, комплекс відмінника, підійти до дзеркала, поглянути ніби з боку, глибоко зануритись у свій власний "modus vivendi", щоб на максимумі щирості і відвертості до самого себе зрозуміти, чому у країні усе так "херово".
Крадійство (замах на не своє) як прояв егоцентризму, як відштовхувальна сила, що намагається заволодіти частиною обсягу свобод інших індивідуумів, вивільнюючи за їх рахунок обсяг своїх свобод, є як визначення більш широким поняттям (системою), ніж усі різновиди посягань (у тому числі і корупція), що входять у поняття крадіж (замах на власність) як складова, як підсистема.
Корупція - це лише різновид крадійства (замаху), який відрізняється тим, що використовує службове положення. Корумпованими стали посадові особи по всій вертикалі влади. Суспільство ж загалом стало сприйнятливим до крадійства у всіх його проявах (як і до корупції, сприяючи йому своїм мовчазним неспротивом, беручи участь у хабародавстві), не соромиться цього, не помічає його за собою у власному житті. Візьміть хоча б встановлення у своєму комп'ютері неліцензійного програмного забезпечення, закачування з Інтернету крекнутих програм, музики, фільмів.
Щодо хабарів - то це вже стало звичним побутовим явищем. Даємо у лікарні чи у школі у кишеню, щоб за своїми доглядали краще, ніж за іншими - хіба це не крадіж можливостей у інших? Або - за телефонним дзвінком до свого знайомого, чи знайомого свого товариша влаштувати для свого чада блат, відмазати від армії, без черги швидше оформити якусь довідку. Чи накрутити в зворотку електричний лічильник, оформити незаконно довідку, посвідчення чи пільгу, добитися свого ліктями та криком, примусити когось (особливо якщо це підлеглий) виконати свій обсяг роботи, звалити свою провину на іншого - усе це є наше побутове крадійство (матеріальне, інтелектуальне чи моральне)...
І ще - на перший погляд добровільний хабар власних коштів з боку приватного підприємця може здатися і не крадійством (своє ж дає, а не чуже), але - той що дає, потім компенсує ці витрати як накладні, нараховуючи їх на собівартість продукції, які потім сплачують усі споживачі (усі ми) зі своїх кишень. Тобто, це все ж крадійство "з миру по нитці".
З іншого боку, посадова особа, що бере хабар, теж здійснює крадіж - передаючи за хабар комерційні вигоди хабародавцеві і відбираючи їх від тих, хто хабара не дав. Так само і фізична особа у змові з корупціонером за рахунок хабара удвох обкрадають інших фізичних осіб, обмежуючи їм доступ до послуг, погіршуючи якість і своєчасність цих послуг, порушуючи їх черговість.
Таким чином, у кожній матеріальній крадіжці є і доля нематеріальної. І ми у своєму житті майже ніколи про це не замислюємось. Обкрадаємо одне одного і не замислюємось, вважаємо себе сповненими чеснот, благородства, безгрішності перед Господом.
Треба нарешті зізнатись, що пліснява моральної гріхотерпимості просякнула усе наше суспільство, усі наші душі. Допоки не вичистимо цю плісняву, чекати на гарну владу, на щасливе майбутнє немає сенсу.
ID:
643877
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.02.2016 21:18:45
© дата внесення змiн: 15.02.2016 00:10:56
автор: Valery
Вкажіть причину вашої скарги
|
