|
Я маю що Тобі сказати, сину,
У кожного своє є каяття:
Пробач... моє — за небокраї,
Піде зі мною із Твого життя.
Ти не сумуй, сприймай це, як ознаку,
Що вже пора останній шлях пройти,
Лиш матері тихесенько подякуй,
Та свічку у дорозі запали.
А ще Тобі сказати хочу, сину,
Коли не знаєш, як в житті іти,
Так поступай, немов останню днину
Тобі дав Бог прожити на землі.
Слова не ті... не можу відшукати
Потрібних слів, крім одного - прости...
Прости.., що я не був солдатом,
Коли на сході гинули брати.
Прости за те, що не з Тобою поряд,
Там на Майдані, у ті ночі й дні
Стояв на смерть, що моя клята доля,
Нас розвела, як розвідні мости.
Прости, що не зумів Тебе обняти,
У радісні Тобі й щасливі дні,
Що на вівтар Ти мусив крокувати
Один...
один...
прости...
прости мені...
Прости за юність Твою, швидкоплинну
І за мою відсутність в ті роки..,
Прости за все мене, мій рідний сину,
Бо це і є мої земні гріхи!
ID:
642883
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.02.2016 00:09:57
© дата внесення змiн: 11.02.2016 00:09:57
автор: LeGrand
Вкажіть причину вашої скарги
|
Страшне запізніле батьківське каяття... 
