Солоний піт стіка з чола
Все ниє з ранку і до ночі
У роті слина, мов смола
Такі буденності робочі
У дома знову працювати,
на зиму нарубати дров
І у хліві повичищати
Занести сіно для коров
Бо на твою смішну зарплату
доньку не вивчити у школі
У дома вічно криєш матом
Усіх, та це усе від болі.
У вихідні на підробітки
яке там люди відпочити
Немов у стукоті чечітки
Щось трохи хочеш заробити.
І навіть після тільки сльози
Та на руках лиш мозолі
Це не поезія це проза
Солоним потом на чолі.
