Музика й риба
Голос і німота
Ноги холодні і тиша така самотня.
Збагни мене.
Іржа проступає залізом,
Іржа проступає в мозок
Тоді коли поруч нікого нема.
Твої горіхові очі...
на смак, як джерельна вода твої сни,
Не збагнеш мене, то прийди.
Ми посидим, втамуємо голод, пообриваєм зірки,
Твої амбітні ідеї, мої ілюзорні думки...але очі твої
Ця крихта твоєї душі, мені торкає нутро /ми разом зриваємо вишні, дивимся десь в далечінь серед гір,
загорнувшись у серце моє й твої руки ми спим/
о безмежна моя й філігранна,
мої квіти у вікнах,
пишуться телеграми без імені...
скажи де ти живеш, щоб прилітали у відповідь листівки/конверти/птахи...
о солодка моя
Хто ж це бачив, щоб з тебе зростали плоди?!
Коли ти постійно мала, і п'єш молоко...
навчишся ставати на ноги, говорити,
як річка із берегом - жити...бо я його очі горіхові, навчилась любити раніше, як ти народилась в мені
о, Любове, коханий мій спить,
Не буди його душу, допоки вона не збагне...
іржа проступає по смерті заліза
воно так самотньо кричить й помирає в холодній росі
...не мовчи
з ясел до смерті в Любові дорога важка