Вода із присмаком солодких квітів
Наповнює твою напівпрозору склянку
Я питиму з неї від ночі до ранку
Де промені Сонця тобою зігріті
У лабіринті тільки-но народжених садів
Там же був я, коли тебе зустрів
Холодний і байдужий голос вітру
Синім кольором на твоїй палітрі
Вода із присмаком терпкої ртуті
Стікає із пробитих стрілами щитів
Голоси наших телефоних номерів забуті
А ніби сталось все як я хотів
Мільйон доріг ми об’їхали взявшись за руки
Зачаровані звуком падіння
Пожовклого листя уві сні
Де наші обійми занадто тісні
