Все місто спить, все місто втихло
І штори-загородки закрили кругосвіт.
А ти прокинься швидше,
А ти не полінуйся.
І ти не пошкодуєш,
Який прекрасний світ.
Усюди темно-темно.
Скрізь морок невимовний
І ліхтарі не світять,
І сплять старі авто.
Та придивись уважно:
На небі світить місяць,
А з ним і дітки-зорі.
Всі решта – це ніхто.
І мерехтливим сяйвом,
Безмовністю своєю
Це найцінніше диво,
Яке належить нам.
Бо в кожному, хто бачить,
За цим спостерігає
Пробуджується щастя
Невідане словам.