Щитинь - моє село!!!
Верба похила над водою
Зелені коси розплела.
Я знову тихою ходою
Бреду до рідного села.
Щитинь-моє ріднесеньке
село
Місток. Човни і перші хати,
Стежина, граючись, веде.
Мені вже треба поспішати,
Давно мене, Щитинь вже
жде.
Отут стоіїть моя хатина,
І разом з нею верби
молоді.
Мої маленькі ноженята
Тут часто бігали колись…
Я тут родивсь. В селі
Щитинь!
Оці тополі
Мене любили тут малим.
Я тут зростав на вільнім
полі,
Зігрітий сонцем золотим.
Частенько я блукав у житі,
Пташині слухав голоси.
Моєю мрією повиті,
Синіли там мої ліси.
В селі Щитинь.
Тут все моє. Мій гай
замрійний,
І ця ріка, і ці сади.
І я, щитинський хлопець
неспокійний,
Іще не раз прийду сюди.
Щитинь - мій рідний край!
Тут все моє. І тут я вдома,
Стежину кожну я впізнав,
Зростає радість, гасне
втома,
Тут все моє. Я тут зростав.
В Щитинськім краю
дорогім!!!
