|
Жили в садочку, при хатині
Родина квіточок рясних.
Татусь мав очі – барвінково-сині,
І мати-мальва квітла поміж них.
І діточок своїх батьки любили,
Їх пестили й оберігали від усіх.
А дітки всі ж слухняними вродились,
Батьків вшановували, кланялись до ніг.
Лілея, то найстаршая сестриця,
Дивує всіх красою кожен день.
А м’ята - менша, мов імператриця,
П’янким повітрям сповнює легень.
Маленький братик мак, мав чорноземні очі,
Червоною красою радував рідню,
Близнючки-волошки пишалися. Співочі
Їх голоски лились на цілу авеню.
Та сталася біда, вороння залетіло
І нищити рідню намірилось воно.
Дитятка до батьків, злякались. А їм в спину,
Страшенний крякіт чуть. Неосягненне зло.
« Не бійтеся, малі, - сказав барвінок-тато.
Не знищити рідню. Ніколи. Не бідИ.»
І шепотіла всім молитву мальва-мати,
«Від прОклятого нас, ти Боже, одведи!»
«Хоч ми малі, та все ж рідня у нас велика,
В біді не кинуть вже ж. Погляньте ж навкруги!»
Бузок і бузина, там айстра і осика,
На поміч вже ідуть «Рятуйтесь вороги!»
ЛепЕха, кропива підкралися вже стиха,
«Не бійтеся сім’я, розізрвем кайданИ!»
І звіробій, і льон, і папороть. Тож лихо
Отримало від всіх гарячі стусани.
Вороння ж не чекало такого відчайдуху,
І розвернули всі на північ, як один.
Чкурнули всі за мент і не побачиш пуху,
Що не лишилось вже нікому на спомИн.
Пишається сім’я: «Хоч, може й небагато,
Та не прогнемось ми, під чуже знаменО.
Ми разом – так завжди: у тугу чи у свято,
Підтримка, совіть, честь – сповідуєм одно!»
ID:
613772
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 16.10.2015 18:54:55
© дата внесення змiн: 17.10.2015 18:45:45
автор: Antonina Vinnitskaya
Вкажіть причину вашої скарги
|