Я не буду коритися долі,
І не буду коритися вам.
Не допущу, щоб так от в неволі
Зацькували хорошим життям.
Не була я народжена в’язнем,
І не хочу я ним помирать.
Буду вічно для себе я князем,
І собою буду керувать.
Розірву всі кайдани із перлів,
І терновий вінок золотий.
Хай пораняться руки від тернів,
Присмак сліз покуштую гіркий.
Не боюсь ні ударів ні болі,
Не зігнусь під кнутом ворогів.
Присмак волі із запахом крові
На сторожі будуть моїх снів.
Побіжу до Матусі-природи,
І сховаюсь під листям мяким.
Оповім їй свій шлях до свободи,
Сльози висушу сонцем жарким.
Нехай душу мою заспокоїть,
Вічну пісню научить вести.
І хай травами рани загоїть,
Проти течій щоб вміла плисти.
Я не буду коритися долі,
І, тим паче, коритися вам.
Я втечу, і у променях волі
Милуватися буду життям.