Не втопись,юначе,у моїй журбі-
Я людям не дарую щастя.
Не принесу я задоволення тобі-
Твоє серце розірву на частки.
Греблю тиха рве вода.
Палке кохання- то велике лихо.
Якого ж горя зможе наробить тобі
Моїх бажань потік примхливий?
Я вип"ю тіло й душу загублю
В полоні ніжності та ласки,
Ти будеш жити у суцільній тьмі,
А здаватиметься,що у казці.
Я відчуваю силу у собі
Страшну,руйнівну та недобру.
І ти не знатимеш,хто я тобі
Чи відьма зла,а чи Свята Мадонна.
Ти ще не знаєш,як руйнуються світи
Такі цнотливі й юні
Від чар жіночої краси,
Не від кохання ,а його відлуння.
Як довго гояться рубці,
Не заживають в серці рани,
Навіки залишившись в самоті
Від зради у коханні...
Не втопись,юначе,у моїй журбі....
