це не мине ніколи
це не зникне серед подій
про це пам'ятатимуть люди
як про першу радість
і перший біль
як про перший цілунок
в несміливі вуста
як про цвях що зачинає
створення стигм
як про те що в Тобі живе самота
розпускається золотом осені
відсутністю всіх надій
мовчанням вбитих тишею мрій
холодом мертвих теплом живих
дотиком ще жевріючих
попелом тих що пішли
і попри усі обіцянки не повернулися
тих що словами власними захлинулися
вивели мовчання як культуру нового слова
твердого неначе камінь
гнучкого неначе олово
і навченого німоти
не знаю лише одного
скільки в Тобі це слово
буде іще цвісти
17 вересня 2015 [15:24>
