Він вийшов із своєї маленької кімнати, дістав свій маленький, але дуже гламурний телефон… «Пів на другу.» - зауважив він для себе. Не те щоб це було дуже важливою деталлю, але студенти – народ уважний і не допускають пропустити якісь навіть найдрібніші деталі. Хлопець виудив коробку сірників, із маленькими паперовими ворсинками на ній, які напевно з’явилися з тієї причини, що саме ця коробка с затискалася в кармані його обтягуючих джинсів вже третю добу, і підкурив свою нічну сигарету.
Ця ніч не була звичайною. Але не була вона і надто визначальною…
Потягуючи сизий гіркуватий дим цигарки, хлопець відкрив вікно, щоб сигаретний аромат не зміг дійти до його кімнати. Він вже два тижні не курив, але саме цієї ночі він сповнився величезним бажанням закурити. Ніщо не змогло б його стримати цієї ночі, та ще й цигарки були, як то кажуть, під рукою. Двоє дівчат сиділи в іншому кінці коридору. Маючи трохи пошкоджений коп’ютерними випромінюваннями зір, він не зміг розгледіти їх в пітьмі. Але фігури були досить знайомі, та ще й на додаток, подивилися в його бік, що начебто повинно стати показником того, що його більш-менш освітлений стан був їм знайомий. Мабуть є такого роду погляд, який виражає те, що зображувальний об’єкт знайомий. Але хлопцю було це якось все одно, цієї ночі його засмучувало те, що прийшла весна. Тобто його засмутила не сама весна, а що він жив собі жив, а от тут : бенц!.. І вона прийшла… Прийшла, і, начебто, буквально годину назад був ще лютий, а зараз уже березень. Так, так, саме березень!
Але, чи це може якось здивувати, приголомшити, збентежити, та в загалі, хоч якось зачипити?! Саме цього разу, цієї ночі це було трохи дивним… І дивним це було не тому що повинно було щось статися, не тому що він це не планував, або ще з якоїсь звичайної причини. Саме в цю двадцять другу весну в його житті, він зрозумів, а точніше буде сказати, дізнався про прихід цієї самої вищезгаданої пори, сидячи за комп’ютером в кімнаті розміром вісім квадратних метрів, але яка стала йому вже давно рідною, тому що саме тут пройшли три найпрекрасніших роки в його житті… Це були роки його студентського життя. За ці три роки в цій кімнаті багато чого трапилось, та це не значило рівно нічого, коли він дізнався про прихід весни, читаючи чергову сторінку електронного послання на форумі якоїсь не зрозумілої організації.
Якась жіночка, яка певно була дуже схвильована приходом весни, розмістила якесь послання, яке заставило схаменутися, зорієнтуватися та зосередитися студента, який за бурним вирієм подій не помітив, як минули вже зимові місяці… Тобто не те щоб він взагалі не здогадувався про прихід весни, але він навіть не міг собі уявити, що дізнається про це з Інтернету, в якому проводив майже все вільне від буденних справ життя.
ID:
61200
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.03.2008 02:28:50
© дата внесення змiн: 01.03.2008 02:28:50
автор: NoodlesBob
Вкажіть причину вашої скарги
|
