Враховуючи, що за останні роки я зустрів багато противників такої точки зору, можна сказати, що це пісня самітника, одинака із одинаків.
І.
Затуляючи руками
Стертий погляд,
Кричиш у безодню:
«Я вже не з вами!
Вас немає поряд!»
Сповнені надії сни,
Живучі довірою очі.
Усе розлетілось, як піски
І ехом чути твої плачі.
А чи спиш чи їсиш, хоч зрідка?
Чи говориш трохи з кимось?
Чи буваєш привітна?
Чи колись іще зустрінемось?
Приспів:
Ні краплі сліз і не плач!
Розірвана дружба -
Наш палач!
Залишилась лише журба!
ІІ.
А я й повірив у те, що, кажуть, неможливо –
Що справді існує дружба між хлопцем і дівчиною!
Не вірилось, що це шкідливо,
Не було роздумів, що саме для неї стало причиною!
Для дружби не буває причин
І шукати їх не треба!
Цікаво лиш, коли стався почуттів почин.
Ні, не на все життя й до гробу!
Лиш, щоб подразнити злегка,
Полоскотати мозкові центри,
Щоб позбивати нас, як пішки,
І пустити без сірника в роздумів нетрі.
Пр:
Ні краплі сліз і не плач!
Розірвана дружба -
Наш палач!
Залишилась лише журба!
ІІІ.
Доки не зашкалить стрілка,
Дружбою це завжди для нас є!
Довіра та підтримка, як душевна грілка,
Починає натякати, що щось чекає,
Щоб проявитися між нами!
Щоб об’єдналися у силу життя.
Та надто неприступні наші храми,
І не існуватиме формація ця.
Минуть вітри наші та колізії,
Ми не зустрінемось і це додає спокою.
Ми ще піддамось спокусі і ще створимо ілюзії,
Тільки вже не існує дружби між хлопцем та дівчиною.
Пр:
Літо 2012 – Квітень 2015.