А ось і осінь. Ну, нарешті…
Сльота блукає коло хати.
Я одягну осінні мешти
Й піду попід дощем блукати.
Накрило листя де-не-де
Стежки, траву попід кущами.
Всі знали – осінь приведе
Нас у негоду із дощами.
Всі знали, осінь принесе
Легку зажуру з падолистом…
Ні що від цього не спасе.
Я брьохаю промоклим містом
Поміж будинків і калюж,
Вздовж хідників і тротуарів.
Я подумки спішу чимдуж
В полоні літніх мемуарів
Повз квітники зів’ялих руж
В тепло і розкіш будуарів…
… І ось у затишнім фотелі,
І комин дихає теплом…
Як контрастують білі стелі
І сіра мжичка за вікном…
