Натовп стояв і натовп стоїть
Ще довго стояти він буде.
Люди хотять і прагнуть вони,
Що краще життя у них буде.
Надію народжують в своїх серцях
Там же її і вбивають.
Навіщо і як? – спитаєте ви.
Ніхто вам нічого не скаже.
Лиш погляд гарячий невідомо куди.
Із вуст гулкий вигук лунає.
Руйнація – ціль!
А потім то що? – ніхто вже цього і не знає.
Не знають там також, а далі то як?
Хто ж буде то все будувати?
Також мовчання, потуплений зір.
З якимось тваринним відтінком гірким
І погляд якого не шкода.
А треба було б пожаліти.
Треба подумати спершу
