|
Давай, мій милий, підніматися у гори,
де небеса з вершинами говорять,
запитуєш, то відповідь дають,
храму небесного в горах видніша суть.
Смерічок і ялинок у горах краса,
до їх верхівок ближчими є небеса,
високі стовбури тягнулись до небес,
розмову вони слухають, оцінять зміст увесь.
Хмарини ляжуть на вершини гір,
нижче вершин ночують і укриті ковдрами хмарин,
і розсіваються в голках ялин і сосен по лісах,
спускаються в долини по хребтах,
І по долинам хмари дощем ллються,
веселими краплинами із гілок падають, ніби сміються,
дзюрчать потічками дрібними у траві
і губляться у травах та пливуть у великі струмки.
Струмки минають гори, потечуть у долини
і звістки із Карпат несуть із полонини,
із гір привіт почують пагорби далекого Дністра,
і продзвеніти відповідь йому пора.
А вітер хмари з неба відігнав
і їх за дальні гори заховав,
за гори, що з північної із сторони,
а як захочеш, милий, ти із ними говори.
І гори відповідь тобі дають
і у життя дорогу проведуть,
а може відповідь ти сам даси собі,
спасибі, гори, ви з натхненням помогли.
Ви заземлили від іскор життя
і підживили силою своєю почуття,
повітрям, свіжим шелестом лісів
і додали спокійних снів.
А як в життєвій стороні
потрібна відповідь тобі,
то, милий, в гори приїжджай
і їхній досвід віковий і мудрість забирай!
Фотографія із інтернету.
05.2015.
ID:
593306
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 12.07.2015 23:52:48
© дата внесення змiн: 12.07.2015 23:52:48
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|
