Смердіти можеш ти до згину,
Чи красти речі в магазині,
Та друга поважай дружину:
Вона - святіша від святині!
В очах у друга блиск довіри,
І усміх, наче їв малину,
Й тобі він, вірячи без міри,
Вруча єдиний скарб - дружину.
Твій друг у справах їде з дому
До Перемишля чи Вроцлава,
Ти проводжаєш до перону,
Цілуєш в щоки - зліва, справа.
А вже як потяг в даль полине,
Вагони стануть як пігмеї,
Не йди до друга ти дружини,
А повертайся до своєї.
Хай навіть добрий маєш розсуд -
Тягтнути хрест її на карку:
Купити хліб, помити посуд,
Собаку вигуляти в парку,
Допомогти - роботи ж купа.
То звідки знаєш, запитаю,
Що кров не вдарить нижче пупа,
Коли вона позве до чаю?
І як оголяться хоч трішки -
Підступні вибрики у долі,-
Дружини друга гарні ніжки,
Який тепер мов кістка в горлі.
О, тут не вистрибнути з кола,
Нечистий вже наставив ріжки:
Все розпочнеться мов спроквола,
Спочатку - хихоньки та смішки,
- Ням-ням, яка гарнюня ручка, -
А далі знов, по шурхотанні:
- Ой-ой, зіскочила обручка
Ще мить - і ви вже на дивані.
Та де і візьметься напруга,
І відчуття, що гріх огидний:
- О, Боже, це ж дружина друга!
Але ж нівроку, халамидник.
Він там працює як в угарі,
В готелях замерза по правді,
То дістає якісь деталі,
То виступає на нараді,
Де розкрива суспільні теми.
Та поки він згора в накалі,
Ти, як типовий син системи,
Своє уперто робиш далі.
Оце вже, виродку, в достатку,
Уже затія не в охоту.
Рука штани шукає й шапку,
А очі - двері дати ходу.
Ти ще белькочеш щось нездарно,
Нема лиця, нема фасону.
О, ні це не мине безкарно -
Підступний вдар не по закону.
Егеж, крива у долі смуга,
До світла є і тінь у неї:
Коли був ти в дружини друга,
В ту хвилю був я у твоєї.
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
O żonie przyjaciela
Możesz być gorszy od śmierdziela,
Towar ze stoisk kraść w PDT-cie,
Lecz szanuj żonę przyjaciela,
Bo to najświętsza świętość w świecie.
Przyjaciel ufność ma na twarzy,
Uśmiech ma słodszy niż maliny,
Bo zaufaniem ciebie darzy
I żonę, ten swój skarb jedyny.
Właśnie wyjeżdża w delegację,
Gdzieś do Przemyśla czy Hajnówki,
Ty odprowadzasz go na stację,
W policzki cmokasz z dubeltówki.
Już oto pociąg was rozdziela,
Z łoskotem pędzą w dal wagony.
Nie idź do żony przyjaciela,
Już lepiej wróć do własnej żony.
Nawet gdy dobre masz zamiary,
Gdy chcesz jej oddać przysług szereg,
Przynieść sprawunki, umyć gary,
Psa wyprowadzić na spacerek
W ogóle pomóc w gospodarce,
To skąd mieć możesz pewność, bracie,
Że ci nie zbierze się na harce,
Gdy zasiądziecie przy herbacie
I gdy wyłoni się z fotela
zupełnie nieoczekiwanie
Kolano żony przyjaciela,
Który ci kością w gardle stanie?
O, wtedy będzie już za późno,
Wtedy nie wyjdziesz już na schodki.
Najpierw zaczniecie dosyć luźno,
Jakieś prześmiewki i hihotki.
"A kuku, jaka ładna rączka",
Następnie jakieś szamotanie
"O jejku, spadła mi obrączka" -
Bęc, już jesteście na dywanie.
I tu cię nagle onieśmiela,
Świadomość ohydnego grzechu"
"Jezu, ja zonę przyjaciela?!"
No własnie, właśnie rzezimiechu.
On tam pracuje, że aż chrzęści,
W zimnym hotelu spać się kładzie,
Załatwia zapasowe części,
Lub dyskutuje na naradzie
O bodźcach, o kooperacji.
A w czasie gdy on stacza boje,
Ty, nieodrodny syn sanacji,
Z tępym uporem robisz swoje.
Widzisz, wyrodku, już ci łyso,
Już mniejszą chrapkę masz na babkę.
Już się rozglądasz, gdzie tu drzwi są,
Po spodnie sięgasz i po czapkę,
Mamroczesz, bąkasz coś niezdarnie,
Nie ten sam człowiek, nie ta klasa.
Haha, nie ujdzie ci bezkarnie
Ten podły cios poniżej pasa.
O nie, albowiem los przydziela
Blaski i cienie na dwie strony.
Gdy ty u żony przyjaciela
Jam wtedy był u twojej żony.
Ъ
ID:
592780
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 10.07.2015 08:13:03
© дата внесення змiн: 10.07.2015 08:20:26
автор: longavojo
Вкажіть причину вашої скарги
|
