Знаєш, волію я Тобі,
Як нареченій, матері, дружині,-
Бо все це зібрано в журбі,
В Твоєму серці, Україно.
Як мати, сина у біді
До серця міцно пригортаєш,
І вижити в страшній війні
Щодня його благословляєш.
Як дружина, молишся вночі
Й слізно Господа благаєш,
Щоб війни замовкли сіячі,
Миру на землі жадаєш.
Як наречена, любиш їх
Й всім серцем вболіваєш.
Чекаєш воїнів лише живих,
За них душею ти страждаєш.
Як дитя, Ти пишеш їм листи
Й на фронт малюнки відправляєш.
І в дощ від куль густий,
Волонтером їжу, одяг доставляєш.
Бійців виносиш з поля бою
Й криваві рани обробляєш.
Зі смертю борешся в двобою,
Скальпелем життя вертаєш.
За правду Ти стоїш у Раді,
Міністрам мудрості вселяєш.
Терпіння Ти несеш громаді,
Господа в серцях Ти прославляєш.