Не вимагай від мене слів,
Вони не мають значення для мене.
Якби побільше всіх тих снів,
В яких я пізнаю усе про тебе.
Я дізнаюсь все по очах
Лише у них ще правда залишилась.
Я плутаюся в почуттях –
Мене нема – я закінчилась.
Зараз я у просторі, літаю,
А потім несподівано з’явлюсь.
Не треба слів, благаю!
Я так швидко в них гублюсь.
Сама не знаю я чому
Довіряюся твоїм словам.
Все. Знову в простір. Я лечу.
Себе нікому не віддам!
Якби побільше всіх тих снів,
