Піти,забути,не згадати більше?
А може так буде ще гірше?
Ні слова більше не сказати?
Повір, не може серце обирати.
Ми різні люди? Не потрібно?
Що відчуваєш? Не всерівно?
Чому ж так просто відпускаєш?
Немає сил, ти відступаєш...
Сльозами осені заплачеш,
Сьогодні все мені пробачиш.
А я забути не зумію,
В собі триматиму надію.
Можливо, час лікує наші рани,
Відносить спогади вітрами.
Можливо, все колись минає
І в серці біль також стихає.
Ти повернешся - буде пізно,
Проситимеш про шанси слізно.
Навіщо було відпускати?
Це все,що зможу я сказати...
