Я тінь у спогадах твоїх,
Я той хто в них давно блукає,
Шукає те що так тремтить,
Із біллю серце поглинає.
А ще тривожить почуття,
Коли без тебе дійсно важко,
Воно безжально навмання,
Руйнує спогадів ту казку.
А я лиш тінь, як вітер в полі,
Один на всі ось ті простори,
На спогади і все буття,
Мене для тебе лиш нема.
Нема і так не може бути,
Це я не можу все забути,
А ти все стерла швидкома,
У тебе нове вже життя.
Де я завжди буду лише тінню,
Тим хто в минулім полишивсь,
Тим хто для тебе був той вимір,
Експеримент на кожні дні.
І це усе є та реальність,
Я тінь у спогадах твоїх,
Я темно - сірий промінь часу,
Що не потрібний так тобі.
А.А. Отченко