Чекала світанку, наче дива. Лихоманка. Та вона щаслива. В жар кидає, аж до сліз. Ніхто не скаже "Зупинись". Усе мовчатиме. Як ти колись мовчала. Зціпивши зуби біль ігнорувала. Земля палала. А разом з нею - ти. Ніхто не даруватиме квіти живі. Ніхто не прийде. Ти чекаєш дарма. Усе загине колись. В озерах сліз потоне. І ти вернешся додому. На ганку мальвою ти проростеш. Це все, що залишиться від тебе. Тебе задумлива весна вітрами колиха разом з полином. Усе циклічно. Все йде без зупину. Чекала світанку, наче дива. Лихоманка. Та вона щаслива...
