"Послання Джульєти"
З ненависті буває постає кохання
Воно ж бо мучить душу день і ніч.
І чути серця лиш важкі зітхання
Я пам'ятаю нашу зустріч віч-на-віч.
Твій погляд, неначе зупинив весь світ
У грудях щось непізнане зринало.
В цю мить в душі розквітнув перший цвіт.
Я втрапила в петлю. Це серце добре знало.
Але я мріяла про цей полон
Усі страхи сховалися у темінь.
І чути тільки стукіт серця...в унісон.
У цьому й проявляється кохання велич.
Чи почуття ці будуть вгодні небу?
А чи одобрять родичі палкий союз?
Я стала на його устах солодким медом.
І давши клятву, йому всецільно віддаюсь.
Та не судилось істині вінчатись
Святий отець з'єднав нас на єдину мить.
Без тебе я не хочу залишатись
Без тебе я вже не навчуся жить...
