Додай дощ до землі -
свіжість буде.
Густо-рідко де-не-де
хтось погрузне у багні.
Хмари чорні угорі -
то не люта напасть.
Зважся на воду напасть,
розбитись з вітром у хорі.
Одна єдина ідея -
єднання з макрокосмосом,
заглиблення в себе, пози лотосом.
Містика лякає й гріє.
«Ух!», «Ах!» - топчеться по вухах,
а тільки ручку поверни - природа!
Вічною природі стане ода.
Тільки інше відблискує в очах.
Дощ землю лагідно омиє.
Як свою, присутність стихії прийму.
Оркестр наш не прийме пройду.
Негідний лиш на багно завиє.
12.03.2015. РЦЛ, тер.
