Мене ти кохала,а я тебе ні,
Бо інша запала у душу мені.
Навіщо ж побралися,тепер не збагнуть,
Чи ми намагалися щасливими буть.
Не ти мені снилася,як бачиш не ти,
Ти,певно,стомилася тягар цей нести.
Тебе поважаю я ,та все ж не люблю
І долю твою й мою навік загублю.
Любов невзаємна ще є між людьми
В цю річ неприємну не вірили ми.
Усе ніби є у нас, та серце болить,
Що рану лікує час повірив на мить.
А може й не варто страждати весь вік
Любов це не жарти ,та я ж чоловік.
Ти будеш коханою,або я не я
Ти станеш жаданою ,безцінна моя.
(Лесь Лугинський)