Хочу поринути із головою
У вічну свободу думки й життя,
Знайти спільну мову навічно з собою,
Тримати в руках свої почуття.
Синхронізація тіла і думки –
Вічна проблема завжди у людей.
Важкі в нас зі всесвітом чомусь стосунки.
Де він, моєї душі апогей?
Я розумію і не розумію.
Я знаю й не знаю, іду і стою.
У невагомості, наче, літаю,
Мов воїн поранений тяжко в бою.
Я хочу піднятися подумки в небо
І щоб відчувати серцебиття,
Але розумію, що я лиш амеба.
Землі я частинка і Бога дитя.