Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
Сергій Жадан
певно, мала минути зима, аби вона прокинулась,
аби вона віднайшла правильного рішення, мало минути життя.
і все, що після життя.
і все, що поміж життями.
аби вона відчинила вікна за подихом свіжого повітря
та побачила той самий Харків, що вона його так не любила.
а кого любила? та й взагалі, любила?
що таке "любила"? то вже інша тема,
а можливо "інших" і нема... напевно.
певно, то був вечір, повний місяць тощо,
бо вона ж так вірила в усі ці чари ночі.
змалку ворожила, наче б й не мольфарка,
наче б і не вміла, наче то є жарти...
то тепер минуле, знаєш, все минає...
й зовсім неважливо, що вона програла.
може й не програла! хто таке удумав? їй таке наснилося?
завжди їй снився бред...
найбільш абсурдний, той, який осудять.
то її натура, тож respect it, friend.
може то був ранок.. біс його вже знає!
то є неважливим, то є єрунда.
бо вона вже вільна і їй так всерівно:
хто кого покинув, хто кого кохав...
бо зима лишила, значить, все позаду.
час вже прокидатись і нарешть знайти
вельми необхідний вихід з тої гри,
поки ще жива, поки не загралась,
поки не минуло все оце життя.
і все, що після життя.
і все, що поміж життями.
мене вразило! ніколи не могла висловитись в цій формі - виходило якось натягнуто, а у вас - так плавно, звучно, гарно єдине, що мені трішки зіпсувало враження - "єрунда"... хоча, може це лише мене так дратують русизми
Darine Dragomanova відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже вдячна!
п.с. щодо "єрунди", це слово слід розглядати навіть не як русизм, а як діалектичний задум, що породженно харківським розмовним стилем, або something like this
ніколи не могла висловитись в цій формі - виходило якось натягнуто, а у вас - так плавно, звучно, гарно 
