***
розколюється голова вже більш як місяць
глузд переїхав ще за ту неділу в скроні інші
поеікують я в чомусь винен.
вини я не минаю сам.
лиш там далеко десь в підвалинах
моєї скроні малюсовіть наміри прозорі .
я просто так живу і мабуть-просто так кохаю
ні гір ні скель я не ламаю
по світу не збираю манівці
лише тримаючи тебе-наполовину трохи
у руці я дійсно застигаю оберти.
спостерігаю. нектар вишневий набираю.
солодко й слизько трохи.
та справа поки має дійти до доброого вина.
яке ти саме любиш.а вони не знають...
порадники мені в мої думки.
краще не слухва та не пив
світ за очі засів, як сокіл високо у небі.
я світу іншого -не знав-до і після...
то має бути так?..
але як треба. прошу, місяць
свічку загаси
