Життя навколо нас - суцільні стреси! -
То гривня падає, то ціни враз ростуть...
Не в змозі ми впливати на процеси,
А нервувати, перейматись - марний труд!
Я від новин щоденних вже сивію:
То тут прихватить, то там заболить,
То голова, то тиск, то аритмія!..
В наш час без ліків мабуть не прожить.
За заспокійливим пішла я до аптеки,
Терпіти біль та стреси вже несила!
Хоч, Богу дякувати, не в світи далекі,
Аптеки поруч. Ціни ж!.. Я оторопіла!
Вмить тиск упав і підкосились ноги,
І серце не бажало битись вперто, -
Це не життя! Знущання буде доки?!
Собі сказала я: "Ні, краще мабуть вмерти!"
І до крамниці ритуальних послуг,
Зціпивши зуби, я пішла рішуче:
Не треба буде вже чобіт для ніжок босих,
Для тіла - одягу, і рукавиць для ручок,
Все закінчиться вмить, не варто душу дерти!..
Чи то насправді хтось сказав, чи то причулось? -
У ЦІЙ КРАЇНІ - НІ ЖИТИ, НІ ВМЕРТИ!..
На ціни глянула... і до аптеки повернулась.