Знаєте, можливо це вже застаріла річ
І тепер, вона не має абсолютно ніякого значення
Люди забувають...а пізніше самі ж побиваються
І просять вернути минуле, для виправлення хибного враження
Цінність того, що маєш - не сприймається тепер потрібною дією
Всього лиш зробив-і-забув, без всяких поминальних церемоній
І пішов...без почуття вини, без пам'яті, захищений власною сирістю
Навіть не кинувши погляду на того, кому завдячує щастям...
Цінність сім'ї тепер вже нічого не значить, напевне
Закинутий в далечінь, не відчуваючи болю власної матері
Забувши про все, ідеш своєю дорогою
Залишивши позаду батьків без жодної краплі синівської вдячності...
Цінність друзів, давно загубилась посеред минулих віків
Літаючи поряд, у разі біди - полишиш "рідних" напризволяще
Обіймаючи так міцно, поза вухом шепчеш озлоблені байки
А потім підеш без слів й без слів велично повернешся
Цінність дому, цінність всіх земельних благ
Які даються тобі Богом і Батьками
Сприймається як щось буденне, щось не варте вдячності, зусиль й подяк
Як щось таке, без чого ми ніяк не можем жити
Цінність щастя, цінність радості батьків, цінність того, що не можеш осягнути
Ціна взаємного кохання, ціна бабусь, дідів...ціна єдиного далекого бажання
Цінність болю, ціна досягнення мети, цінність того без чого ми не можемо прожити
Цінність смутку, ціна тих, хто може враз піти......збережи....
Цінність власного єдиного здобутку!