А. Пахмутова, Н. Добронравов - "Ты моя мелодия"
Ты моя мелодия,
Я твой преданный Орфей...
Дни, что нами пройдены,
Помнят свет радости твоей.
Всё, как дым, растаяло,
Голос твой теряется вдали...
Что тебя заставило
Забыть мелодию любви?
Ты моё сомнение,
Тайна долгого пути...
Сквозь дожди осенние
Слышу я горькое "Прости".
Зорь прощальных зарево.
Голос твой теряется вдали...
Что тебя заставило
Продать мелодию любви?
Ты моя мелодия,
Я твой преданный Орфей...
Дни, что нами пройдены,
Помнят свет радости твоей.
Стань моей Вселенною,
Смолкнувшие струны оживи.
Сердцу вдохновенному
Верни мелодию любви.
Ти моя мелодія,
я твій відданий Орфей.
Дні... А дні вже пройдено -
радість ще в пам'яті людей.
Все - неначе марево.
Голос твій втрачається ген-ген...
Що тебе розчавило
кохання вихлюпнути з вен?
Сумнів ти, що коїться,
тайна успіху й невдач...
Восени не гоїться
плач дощу, і твоє "Пробач",
Як зіркове марево,
голос твій втрачається ген-ген...
Що тебе розчавило
кохання зраджувати ген.
Ти моя мелодія,
я твій відданий Орфей.
Дні... А дні вже пройдено -
радість ще в пам'яті людей.
Стань моїм ти Всесвітом,
звуки, що затихли, надихни.
Серцю, наче бесіду,
кохання в струнах поверни.