У мене з дитинства є друзів багато –
І добрих, і щирих, і зовсім незлих.
Як друга я бачу – до рідної хати
Торкаюсь душею в годину крилату.
Зустріну я друга, і є в мене свято –
Так щиро люблю я всіх друзів своїх.
Бо всі вони добрі, і всі вони милі,
З пракореня роду в життя проросли,
Зі мною за партою істини вчили,
Єдина вода надавала нам сили,
Ми хліб свій дитячий нарівно ділили –
І завтрашнім кращим щасливо жили.
Та кожному доля тернисті дороги
В життя простелила і посох дала,
Вручила в дорогах всім болі-тривоги
За ниви й домівки, поля й перелоги,
За мамину пісну й батьківські пороги –
За віти берізок побіля села...
Гукала всіх доля за обрії сині:
У даль солов’їну, до синього моря…
Хто ж в ріднім селі, а хто в іншій країні
Дощам посміхався і сонячній днині,
Гніздечку радів на червоній калині,
Як тихому раю без болі та горя.
Та раптом ударила віхола дика,
Стовпи вогняні засвітились на сході –
І кожного ранку заграва велика
Мою Батьківщину шматує до крику,
А януса хитра личина й дволика
Вломилася сіять розбрат у народі…
Підсунула дзеркало троля в оселі,
Покривлене, хиже, в зміїній отруті,
Що каркає-карка байки невеселі,
Що, буцім, народ не у власній тарелі,
Що нам солов’ї не виспівають трелі –
Та й б’є-розпинає Укра́їну люто…
І деякі друзі, що далі від роду,
Набачившись брехень із дзеркала троля,
На янусів млин поливають вже воду:
З антихристом дружби підписують згоду,
Всім друзям і рідним диктують погоду,
Сичать, що фашистська в нас правда і воля…
Спиніться, друзяки – ми ж хліб один їли,
Ми – не фашисти, повірте мені,
Не дасть вам чужинець ні слави, ні сили,
Ніхто не навчить вас, як мами навчили –
Не нищіть стежин, що в дитинстві ходили
Та гляньте тверезо на завтрашні дні.
Бо завтра і ваша горітиме хата,
Бо завтра і ваші порушать кордони,
А януса пика, брехлива й пихата,
Захопить ваш край, стопче пісню крилату,
Насипле у села премного розбрату –
Розірве угоди, забуде закони…
І будете ви так же тяжко страждати,
Коли на війну підуть ваші сини…
Звідкіль і коли тих синів вам чекати:
Чи пам’яттю-болем, чи словом крилатим –
Чи славу, чи хрест аж до рідної хати
Докотить вам вибух дурної війни.
І в час той гіркий, і у днину ту сіру
Збіжаться до януса інші держави,
Розділять ваш край як закланну офіру…
Для їхньої ж сили, для їхньої ж слави
Зготовлять новини, брехливі, лукаві –
А янус вам скаже: «Фашисти криваві!»
А інші вам скажуть: «Ви біситесь з жиру!»
І, мабуть, тоді вам відкриються очі,
В пожежах та болі від гіркої втрати –
Згадаєте ви кожне слово пророче,
Про те, що Вітчизна сказати вам хоче
У дні ці лихі та скривавлені ночі,
Про те, що говорять вам батько та мати,
Прокиньтеся, друзі, і бийте в набати,
Поки ваша хата в огні не пала!..
Спиняйте брехню, поки можна спиняти,
Хай правда живе поміж нами крилата,
Бо завжди я хочу вас друзями мати –
З одного ж зростив нас Господь джерела!
07.02.2015 року
ID:
558141
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.02.2015 12:22:17
© дата внесення змiн: 08.02.2015 12:22:17
автор: Grigory
Вкажіть причину вашої скарги
|
