я щастя запалила сірниками
воно палало яскравіше нас
я кожен грамм його зробила тайниками
про це дізнався тільки ти і час
ти пам*ятаєш? зірки запалали
тільки для нас,лише для нас
на жаль ми ще про це не знали
ми прагнули забуть про час
ми забували поряд всесвіт
ми поряд-забували все
в обіймах поряд-потрапляли в безвість
в рядках,ховавши їх есе
та смак наш,пам*ятаю досі
він з присмаком кориці-оп*янив
він зігрівав мої вуста в морозі
і мов міраж,мене манив
я падала,та страху не було
за руки ми летіли разом
між нами щось цвіло,жило
воно насичувалось часом
і хто-зна скільки я літала
і хто-зна чи дізналась я
що все це щастя я вгадала
що все це жастя це моя
безглузда божевільна голова?
мов дощ,мов ваза він розбився
в реальності-коли туди ішов
він в снах моїх,якось втопився
себе у снах він вмить знайшов
його вже більше не шукаю
напевно досі він десь є
до нього рідко повертаю
це щастя вже і не моє
і сірники,ті що виноваті
ті що палали краще нас
вони були такі завзяті,
ось так наївно зупиняли час
вони згоріли миттю,швидко
спалили поряд кисень весь
без нього жити мені бридко
і забуваю я про честь
у сірниках уся дилема
а може навіть навпаки
це не моя уже проблема
я закохалась,все таки..