З останніх сил чекаю перший сніг -
Прохолода освятить землю -
І засиплить він сотні доріг,
І зоставить єдину мою...
Ту єдину, яку я топтала,
Все життя не жаліючи сил,
Наче птаха до сонця злітала,
Не боялась обпечених крил.
Я летіла незнаючи болю
Через сітки образливих слів,
І надію тримала як зброю
Залишаючи тисячі днів.
Я дорогу топтала босоніж -
До крові уже стерті ступні,
І здавалось навкруг лиш безпоміч
Та Зима шепотіла: "Іди!".
Дужу силу підтримка та мала,
Піднялася на ноги з колін,
І натхненно я світу сказала -
"Лише ціль і нічого в замін!"
З останніх сил чекаю перший сніг -
Прохолода освятить землю -
І засиплить він сотні доріг,
І зоставить єдину мою...
